«Я йду своїми чоловічими дорогами» | Памʼяті Тараса Запольського

Тарас – киянин. З дитинства був бунтівником. Не любив, щоб його контролювали. Не погоджувався робити те, що йому не подобалось. У суперечках наполягав на своєму. «Мені здавалося, що це не я його виховую, а що він такий, і що його виховати неможливо», – згадує мама Оксана. Тарас любив читати Гаррі Поттера, збирати LEGO. Займався боксом і джиу-джитсу. Мав гарний слух і голос, а ще йому легко давались іноземні мови. У школі вивчав грецьку, а у виші – англійську та іспанську. Здобув фах перекладача, а згодом зацікавився сферою ІТ. У 2019 році Тарас долучився до лав Національної гвардії України. У 2020-му перейшов до Окремого загону спеціального призначення «Азов». Під час повномасштабного вторгнення брав участь в обороні Маріуполя, де й поліг 3 квітня 2022 року. Йому назавжди 27 років.