Сержант Євгеній Новіков на псевдо Чіп поліг 22 березня 2025 року біля хутора Олешня Курської області РФ. Він вивозив пораненого на квадроциклі, коли його атакував ворожий дрон. Воїнові було 32 роки.
49-річний солдат Віктор Дітковський на псевдо Чіта поліг 14 травня 2025 року в селі Привільне на Донеччині. Під час бою з противником він разом із побратимом дістав поранення від вибуху ворожої гранати. Захисники відійшли до найближчої будівлі, де надали один одному домедичну допомогу. Дочекавшись темряви, вони у маскувальних протитепловізійних плащах вирушили до точки евакуації. Однак противник їх виявив і завдав удару з БпЛА.
27-річний солдат Юрій Бовсуновський на псевдо Грек поліг 27 вересня 2022 року біля села Шандриголове Донецької області від отриманих поранень.
49-річний Петро Гусарський на псевдо Гусар поліг 25 грудня 2025 року в місті Куп'янськ Харківської області внаслідок влучання ворожого FPV-дрона.
Дата загибелі
31 липня 2025
Життя Олексія Лукавого відібрала російська армія, що обстріляла житловий будинок у Святошинському районі Києва. Проти ночі 31 липня 2025 року ворог завдав масованого удару по столиці ракетами й дронами. Поруч також не стало мами Олексія, Антоніни.
Дата загибелі
31 липня 2023
Боєць Сергій Дубина, псевдо Академік, загинув 31 липня 2023 року біля селища Ямпіль на Донеччині. Він першим помітив окупантів, які несподівано зайшли на позиції українських захисників. Вступив з ними в бій, давши можливість товаришам згрупуватися й залишитися живими. Воїну назавжди 40.
Дата загибелі
31 липня 2025
Старший сержант Вадим Радкевич поліг 31 липня 2025 року поблизу селища Удачне Покровського району Донецької області, прикриваючи побратимів. Захиснику було 45 років.
Дата загибелі
31 липня 2023
60-річний Павло Жарков загинув від російського обстрілу Херсона 31 липня 2023 року. Близько 08:20 ворог відкрив вогонь по місту з артилерії. У той час Павло саме працював – він був робітником комунального підприємства «Парки Херсона». Його життя обірвалося внаслідок уламкового поранення в голову…
Дата загибелі
31 липня 2023
45-річна Наталія Васковська загинула 31 липня 2023 року в Кривому Розі на Дніпропетровщині. Російські військові вдарили по місту ракетами. Одна з них зруйнувала секцію житлового будинку – від девʼятого по четвертий поверхи. Наталія була мешканкою тієї багатоповерхівки. Поряд загинула також її 10-річна донька Дарʼя.
Відеоісторія платформи Меморіал, присвячена пам'яті старшого солдата Сергія Зверева.
Відеоісторія платформи Меморіал, присвячена пам'яті лейтенанта Максима Чумака.
Відеоісторія платформи Меморіал, присвячена пам'яті старшого сержанта Юрія Ведишенка.
Платформа пам'яті Меморіал зняла про Вікторію Іванову документальний фільм.
У 2025 році вперше до акції мали змогу долучитися не лише ресторани, кафе та кав'ярні, але також військові підрозділи, книгарні, заклади освіти та культури.
В українській культурі пам'яті не повинно бути місця для невідомого солдата. Чин кожного захисника та захисниці мають бути увіковічнені. Платформа пам'яті "Меморіал" системно виконує це завдання.
В моєму інстаграмі єдина підписка це - "Меморіал". Фото воїнів, що "на щиті" не дозвояють опускати рук і мотивують продовжувати боротьбу.
Важливо берегти памʼять про всіх загиблих у цій війні. Адже їх історії продовжують жити, коли ми памʼятаємо їх. Ти ким були, чим займались, про що мріяли, памʼятаємо їх звитяги та несемо цю памʼять до наступних поколінь. Такі проєкти як Платформа пам’яті Меморіал важливі, вони допомагають зберегти цю пам'ять, і допомагають формувати міцний інститут національної пам’яті, як одну з умов нашої безпеки в майбутньому.
Для нас важливо розповідати історії мешканців Криму, адже вони жили та боролися заради важливої та обʼєднуючої мети — звільнення всіх наших територій та деокупація Криму. Їх імена мають обовʼязково бути закарбовані в історії вільної України та відображені там, де їх рідним дім — Кримський півострів. Памʼятаємо кожного та кожну.
Платформа пам’яті Меморіал для мене – це спільнота професіоналів, які обрали своєю місією зробити кожне втрачене в російсько-українській війні життя поміченим та закарбованим у суспільній пам’яті. Ця місія не обмежується документуванням, це комплекс проєктів, націлених на розвиток культури пам’яті. Особисто я, просто написавши листа на електронну пошту з описом свого проєкту «Стіл пам’яті», отримала потужне допрацювання ініціативи та всебічну підтримку. Просто тому, що вони по-справжньому горять своєю місією.
Найменше і водночас найважливіше, що ми можемо робити – це пам’ятати. Тому місію Меморіалу важко переоцінити. Для нас честь робити спільний проєкт – Мапа Вулиці Героїв – та допомагати закарбовувати імена захисників, захисниць у памʼяті українців.
Це неймовірний проєкт з точки зору майбутнього документування і ми фактично зараз стикаємося з тим, що створюється база даних, історичний документ, який буде актуальний століття, за яким у підручниках будуть вивчати цю жахливу війну. Я впевнена, що історії Меморіалу стануть джерелом для багатьох книг, фільмів. За кожною історією стоїть праця авторів, людяність. І ця людяність допоможе нам перемогти.
Пам’ятати та берегти пам’ять – це важливий наратив сьогодення. Ми зобов’язані пам’ятати і знати, завдяки кому маємо наше сьогодні. Кожна загибель – це знищення цілого Всесвіту… Меморіал збегірає імена та долі Героїв і Героїнь, щоб знали ми і знали після нас.
Ми, Патронатна служба Азову, займаємось, у тому числі, організацією гідних прощань з полеглими героями. Пам'ять про них – важлива частина ідеології нашого руху. Ми раді, що в Україні є такий масштабний, якісний проєкт, який збирає історії полеглих героїв усіх підрозділів Сил оборони. Це надзвичайно важлива робота, яка шанує героїв та підтримує їхні родини – адже багатьом з них важливо бачити обличчя своїх рідних на різноманітних майданчиках. Дякуємо за вашу роботу!
Ви робите надзвичайно важливу роботу, адже так необхідно, щоб пам’ять про тих, хто віддав життя за Україну, за кожного з нас, була жива не тільки у зболілих серцях рідних, а і серед усіх наших громадян. Пам’ятати і бути вдячними – найменше, що може зробити кожен!
Я дякую команді Меморіалу. Ви для нас робите неймовірне. Це велика робота, і великий вклад душі і сили. Наш біль ви пропускаєте через себе. Наших діточок знає весь світ. Це все зробили ви. Я низько вам вклоняюся.
Коли здавалося, що вже не можна нічого зробити – ви робите. Створюєте безсмертну пам'ять про полеглих героїв, військових та цивільних. Дякую за фільм про мого тата. Це неймовірно цінно для нас!
Завдяки вам, і таким людям, як ви, пам’ять про наших Героїв буде вічна! І про мого сина, і його подвиг теж будуть пам’ятати і знати! Дякую вам за вашу працю!
Дякуємо, що не забуваєте наших захисників. Про них потрібно пам’ятати. Ви робите для нас, рідних, те, що для нас найцінніше – ПАМ’ЯТЬ!
Мені було дуже боляче, коли я не могла знайти вашу сторінку . Пам’ять про наших героїв має бути вічною! Кожна людина – це цілий неповторний світ! Ми маємо знати тих, хто своїм життям пожертвував заради нас усіх.
Дякуємо, що не забуваєте про наших Героїв, які були мужніми та сильними, справжніми патріотами і до останнього подиху боролися за усіх нас, наших дітей та Україну! Пам’ять про них житиме доти, доки битимуться наші серця, і завдяки вам, вашій ініціативі, пам’ять про Героїв буде вічною. Кожен повинен знати і розуміти, що завдяки їм – полеглим Героям – ми всі маємо можливість жити.
Дякую, що нагадуєте про наших героїв! Ми не маємо перетворити їхні імена в цифри.