Ярослав був воїном із великою душею. Він мріяв про мирне життя, але без вагань став на захист країни. Його військовий шлях розпочався ще у 2014 році. Спершу був кулеметником, згодом – командиром відділення у 36-й окремій бригаді морської піхоти. У складі бригади боронив Донеччину під час АТО. Повномасштабне вторгнення він зустрів у Маріуполі. А ще – кохання. 17 березня 2022 року в запеклих боях за місто Ярослав загинув, рятуючи пораненого побратима. «Мужній, справедливий, твердий в рішеннях. Як сказав, так і зробив. Готовий був жертвувати собою: «Мамуль, там хлопці». Він дуже цінував життя», – згадує мама Юлія Христюк. За мужність та віддану службу воїн був відзначений багатьма нагородами. Посмертно – орденом «За мужність» І ступеня.
«У нього був блокнотик, в якому писав, як важко втрачати побратимів» | Памʼяті Ярослава Христюка
Відео створене Платформою пам'яті Меморіал спільно з проєктом «Серце Азовсталі». Над ним працювали журналістка Наталя Дєдова та режисер монтажу Володимир Щерба.