Платформа пам’яті «Меморіал» оголошує результати відбору до Berlin Remembrance Exchange Programme — українсько-німецької програми професійного обміну у сфері культури пам’яті, яка відбудеться 12–16 жовтня 2026 року в Берліні.

Програму реалізують Платформа пам’яті «Меморіал» та Cultural Vistas у межах проєкту Memory in Action, у партнерстві з німецьким офісом Cultural Vistas та за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Учасники відвідають меморіальні, музейні й архівні інституції Берліна, зустрінуться з українськими та німецькими організаціями, говоритимуть про документування війни, персоналізацію втрат, цифрову пам’ять, меморіальні простори та нові форми вшанування.

Як відбувався відбір

Ми отримали 120 мотиваційних листів. На першому етапі чотири члени команди Меморіалу незалежно один від одного переглянули заявки та сформували короткий список із 20 кандидатів і кандидаток. З усіма ними команда провела співбесіди.

До фінальної групи увійшли 15 учасників та учасниць. Три місця у програмі були передбачені для журналісток, які після поїздки працюватимуть із темами пам’яті у своїх медіа.

Одним із головних критеріїв була практична робота у сфері меморіалізації — досвід створення конкретних проєктів, роботи з родинами, громадами, свідченнями, меморіальними просторами, архівами чи новими ритуалами пам’яті. Водночас для нас було важливо зібрати групу з різними професійними досвідами й поглядами на пам’ять: від музейної та правозахисної роботи — до документального кіно, досліджень і низових громадських ініціатив. Також ми враховували мотивацію кандидатів, готовність ділитися власним досвідом і те, як знання та професійні контакти, отримані під час програми, можуть бути використані у подальшій роботі в Україні.

Учасники Berlin Remembrance Exchange Programme

У Берліні ця група представить різні українські практики роботи з пам’яттю, які формуються вже зараз — без історичної дистанції, у час війни. Для нас важливо, щоб цей обмін став не лише знайомством із німецьким досвідом, а й можливістю говорити про те, що Україна вже створює у сфері меморіалізації, та вибудовувати професійні зв’язки для подальшої роботи.

Марина Бакієва — Grassroots Memory Project
Досліджує стихійну меморіалізацію в Україні та працює над книжкою про стихійні місця пам’яті. У межах дослідження відвідала близько 30 міст і громад та провела інтерв’ю з людьми, які створюють і доглядають такі меморіали.

Інна Варениця — LB.ua («Лівий берег»), воєнна репортерка та кореспондентка
Понад десять років документує російсько-українську війну. Працює зі збереженням архіву фотографа Макса Левіна, бере участь у створенні виставок та акцій пам’яті, а у своїх матеріалах досліджує досвід втрати й етику документування війни.

Яніна Гаврилова — Всеукраїнська асоціація гідів
Розробляє екскурсійні та освітні практики для роботи з місцями війни й деокупованими територіями. Серед реалізованих ініціатив — «Маршрутами пам’яті Київщини» (маршрути Мощуном, Ірпенем, Бучею, Гостомелем і Бородянкою) та програми підготовки гідів до роботи з травматичними темами.

Марія Грабар — Благодійний фонд імені Іллі Грабара
Разом із родиною розвиває меморіальні ініціативи на честь загиблого захисника Іллі Грабара. Серед них — Концерти пам’яті та Стіл пам’яті, який виріс із персональної історії в масштабну публічну практику вшанування.

Сніжана Гусаревич — незалежна режисерка та авторка проєкту «Квіти на Марсовому»
Документує військові поховання у Львові, досвід родин загиблих і трансформацію публічних ритуалів пам’яті. Її мультимедійний проєкт «Квіти на Марсовому» об’єднує документальний фільм «Квіти Марса», подкаст і цифровий щоденник пам’яті.

Катерина Даценко — ГО «Вшануй»
Працює з розвитком сучасних ритуалів пам’яті та адвокацією Хвилини мовчання. Серед проєктів команди — дорожня карта для громад щодо впровадження Хвилини мовчання, меморіальні таблички «Поміж нас», фестиваль пам’яті Ірини Цибух Чека Фест та робота над новими практиками пам’ятування.

Олена Ілясова — Одеський муніципальний музей особистих колекцій імені О.В. Блещунова
Очолює музей та працює зі збереженням його фондів під час війни. Авторка документальної графічної новели «Одеса. Музейний щоденник війни», яка через архівні матеріали й візуальну мову документує життя музею та міста у 2022–2025 роках.

Інна Крупник — ГО «Історична платформа», проєкт «Стріткод»
Співзасновниця проєкту, який поєднує фізичні таблички з QR-кодами та цифрову платформу з верифікованими біографіями людей, чиїми іменами названі українські вулиці. Окремий напрям «Стріткоду» присвячений героям Війни за незалежність України та створюється у співпраці з їхніми родинами.

Олександра Мазур — ГО «Спільнота Оленівки»
Працює з документуванням, адвокацією та збереженням пам’яті про військовополонених, загиблих унаслідок масової страти в Оленівці. Організація ініціювала День пам’яті страчених полонених, проводить меморіальні заходи та долучилася до створення фільму «Свідки. Полон вбиває», відеопроєкту «Оленівка. Листи» й публічно-історичної виставки.

Наталя Некипіла — Радіо «Накипіло»
Авторка подкасту «Меморіалізація війни», у якому досліджує військові поховання, нові ритуали, фіксацію імен загиблих та інші зміни у культурі пам’яті. У ГО «Вшануй» також працює над освітніми форматами розмови про пам’ять із дітьми та підлітками.

Мар’яна П’єцух — спеціальна кореспондентка hromadske
Системно працює з темами загиблих, військових поховань, досвіду родин і нових практик вшанування. Серед її матеріалів — репортажі про військовий цвинтар у Львові та сучасні форми меморіалізації, а зараз вона досліджує практику «заочних поховань» у випадках, коли родини не мають тіла загиблого.

Іванна Слободянюк — FELIX PRODUCTION
Працює з документуванням війни та пам’яттю про загиблих військових через кіно, архіви й мистецтво. Після загибелі друга Фелікса Куртаніча заснувала FELIX PRODUCTION та реалізує меморіальні кінопроєкти, серед яких фільм «Фелікс» і документальний проєкт «Журналіст» про військового журналіста й офіцера Олександра Махова

Лідія Тараш — ГО «Медійна ініціатива за права людини»
Керує департаментом документування воєнних злочинів проти цивільного населення. Її робота поєднує правозахисне документування з персоналізацією історій; серед реалізованих проєктів — кампанія Freedom Ambassadors та VR-інсталяція «Занурення в полон», створена на основі свідчень цивільного бранця.

Марія Тахтаулова — Український інститут національної пам’яті
Працює з публічною історією та меморіалізацією, зокрема у Харкові. Серед її проєктів — увічнення пам’яті понад 40 загиблих захисників і захисниць у міській топоніміці, участь у створенні концепції меморіального простору «Місто на лінії» та розвиток Стипендії імені історика й військового Едуарда Зуба.

Лілія Шпотенко — Лабораторія дослідження пам’яті та публічної історії КШЕ, ГО «Щемить»
Досліджує сучасні комеморативні практики українських громад і працює над гайдом альтернативних форм пам’ятання. Також бере участь у проєкті «Ірпінь: Архітектура пам’яті», де разом із мешканцями та міждисциплінарною командою розробляє концепцію меморіалу для «Кладовища автомобілів».