Щонайменше 6 061 заклад, установа та підрозділ у 24 країнах світу присвятили столи пам’яті полеглим захисникам у День пам’яті, 29 серпня. Акція «Стіл пам’яті», започаткована чотири роки тому як меморіальна ініціатива, сьогодні стала новою національною традицією вшанування.
Масштаб акції продовжує зростати. Торік до неї долучилися понад 3 500 закладів, цього року - вже понад 6000. І це лише підтверджений мінімум: частина закладів долучалася без реєстрації, а багато українців сервірували столи пам’яті у власних домівках.
Третина столів цього року були зарезервовані у ресторанах, кафе, кав’ярнях та інших закладах харчування. Ще третину учасників становили заклади культури. До акції також долучилися освітні заклади, адміністративні установи, волонтерські спільноти та 81 підрозділ Сил безпеки та оборони.
В Україні Стіл пам’яті цього року з’явився щонайменше у 2 126 населених пунктах. Акція відбулася в усіх великих містах країни, але її географія значно ширша - від обласних центрів до малих громад.
Стіл пам'яті 2026
Цьогоріч «Стіл пам’яті» відбувся у 24 країнах - Україні, Австралії, Австрії, Бельгії, Великій Британії, Греції, Грузії, Естонії, Ірландії, Іспанії, Італії, Канаді, на Кіпрі, у Латвії, Нідерландах, Німеччині, Польщі, Португалії, США, Фінляндії, Франції, Чехії, Швейцарії та Японії. Географію акції можна побачити на мапі.
На столах із соняхами та свічками залишали імена загиблих. Поруч із ними родини, колеги та друзі приносили фотографії, кітелі, особисті речі. Так один спільний жест щоразу набував дуже конкретного імені, обличчя та історії.
У 2026 році пам’ять вийшла і безпосередньо у міський простір. На центральних площах Києва, Харкова, Вінниці, Чернігова, Львова та Дніпра з’явилися великі Столи пам’яті з авторськими композиціями. Місця, якими щодня проходять тисячі людей, на один день стали простором особистого згадування про тих, кого втратила країна. Також стіл пам’яті символічно з’явився на Національному військовому меморіальному кладовищі, де в День пам’яті відбувалося поховання трьох неідентифікованих захисників України.
Стіл пам'яті у Львові
Марія Грабар, ініціаторка і співорганізаторка акції, засновниця Благодійного фонду імені Іллі Грабара:
Вже чотири роки поспіль ми допомагаємо Столу пам’яті відбутися. І цей шлях став часом трансформації як для самої акції, так і для мене особисто. Мені пощастило бути свідком того, як маленька ідея, народжена з великого горя і смутку, поступово перетворилася на щось справді важливе для багатьох із нас. Ми всі разом пройшли шлях від внутрішньої потреби шукати нові способи вшанування - до формування ритуалу, який сьогодні втілюється у дедалі нових формах.
Марія Грабар біля стола пам'яті на НВМК
Сьогодні Стіл пам’яті - це простір, у якому пам’ять може звучати по-різному: бути великою, гучною і масштабною в центрі міста, бути особистою й інтимною в домівках кожного з нас.
Особливо цінно для мене, що кожен учасник акції стає співтворцем цього ритуалу пам’яті. Саме завдяки цьому він набуває безлічі особливих, теплих і дуже індивідуальних проявів. Для мене це свідчення того, що пам’ять живе в кожному з нас як прояв величезної невитраченої любові до тих, кого ми втратили.
Команда Платформи пам’яті Меморіал, співорганізатори акції:
За чотири роки простий жест - залишити стіл зарезервованим та присвяченим полеглим героям, - став способом спільного вшанування для тисяч українців. Стіл пам’яті можна побачити у бібліотеці маленького села, університеті, військовому підрозділі, кав’ярні, міській раді, на центральній площі чи вдома. Цю щемку традицію не потрібно пояснювати складними словами: вона дає можливість назвати ім’я і залишити для нього місце серед живих.