Як створювати місця пам’яті, що враховують потреби родин загиблих? Які можливості та обмеження мають цифрові технології у збереженні людських історій? І що потрібно, аби громадські ініціативи пам’яті ставали сталими? Ці питання обговорювали учасниці Berlin Remembrance Exchange Programme – «Пам’ять у дії», що відбулася 12–16 жовтня 2026 року в Берліні. Проєкт реалізували Платформа пам’яті Меморіал і Cultural Vistas за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини.

До програми долучилися 15 представниць українських громадських організацій, культурних і дослідницьких інституцій, журналісток та авторок меморіальних проєктів. Протягом п’яти днів вони працювали з колегами в Німеччині, досліджували різні підходи до вшанування та обговорювали, як рішення, напрацьовані в одному історичному контексті, можуть бути корисними в іншому.

 
На жаль, війна забрала і щоденно продовжує забирати життя багатьох українців. Наше суспільство має величезний запит на те, аби зберегти памʼять і гідно вшанувати полеглих та вбитих. Саме тому багато медійників, митців і людей абсолютно різних професій перейшли працювати у сферу памʼяті та публічної історії, адже фахівців бракувало. Вони набувають досвід та експертність тут і зараз. І так, вони вже втілили масштабні проєкти, але разом із тим – прагнуть поглиблювати знання, осмислювати досвід інших країн та ділитися власним. І ця програма допомогла їм у цьому.
 
Лєра Лауда, співзасновниця Платформи памʼяті Меморіал

Йшлося не лише про готові проєкти, а й про те, як вони виникали, хто брав участь у їхньому створенні та з якими труднощами стикалися ініціатори. Німецький досвід показує, що за меморіалами, які сьогодні сприймаються як невіддільна частина міського простору, часто стоять роки суспільних дискусій, пошуку рішень і взаємодії громадськості з державою.

Один з напрямів обміну стосувався того, як технології змінюють способи взаємодії з історією. У Лабораторії імерсивної історії Фонду Кьорбера учасниці досліджували використання цифрових медіа й сучасного мистецтва для роботи зі складним минулим.

Як за допомогою мистецтва розповідати про насильство, не відтворюючи його? Де проходить межа між документально підтвердженою історією та художнім припущенням?

Ці виклики добре знайомі українським організаціям, які документують російсько-українську війну. Інформацію потрібно збирати й перевіряти вже зараз, нерідко за обмежених ресурсів, водночас дбаючи про її довготривале збереження та безпеку людей, чиї історії стають частиною архівів.

 
Ми формуємо культуру пам’яті в умовах війни, коли втрати відбуваються просто зараз, коли суспільство шукає відповіді на надзвичайно складні питання і коли рішення часто потрібно ухвалювати без можливості тривалої підготовки. Наші практики, зокрема у сфері цифровізації, документування вже сьогодні можуть бути корисними для міжнародної професійної спільноти.
 
Марія Тахтаулова, учасниця програми й очільниця Північно-Східного міжрегіонального відділу Українського інституту національної пам’яті

Марія ТахтауловаМарія Тахтаулова

Із представницями «Активного музею фашизму та Опору» учасниці обговорили ініціативу «Камені спотикання», яка повертає імена й історії людей у повсякденний міський простір.

За кожним таким знаком стоїть робота з біографічними матеріалами, пошук відповідного місця, взаємодія з мешканцями та міськими установами. Не можна обійти й питання відповідальності після встановлення знака: хто забезпечує його збереження та як підтримувати суспільну увагу до історії людини, якій він присвячений.

Подібна проблема постає і довкола народного меморіалу на Майдані Незалежності. 16 жовтня в Берліні в рамках програми обміну показали стрічку Платформи пам’яті Меморіал «Ще один прапорець», присвячену цьому місцю.

Показ стрічки Платформи пам’яті Меморіал «Ще один прапорець»Показ стрічки Платформи пам’яті Меморіал «Ще один прапорець»

Простір, який виник з ініціативи самих людей, сьогодні налічує десятки тисяч прапорців, фотографій та особистих знаків пам’яті. Разом із його розростанням постають питання догляду, рівності вшанування та майбутнього меморіалу. Хто має ухвалювати рішення про зміни в цьому просторі та як зберегти його значення для родин загиблих?

Після показу відбулося обговорення з глядачами. Фільм дав змогу представити український досвід створення меморіалу, який продовжує змінюватися під час війни й майбутнє якого ще належить визначити.

Серед учасниць програми були й ті, хто працює з пам’яттю через документальне кіно, цифрові та мистецькі проєкти. На завершення обміну вони мали змогу співвіднести побачене з власною роботою.

 
Наразі мій проєкт «Квіти на Марсовому» існує переважно в діджитал-форматі. Проте після цієї поїздки я планую вийти в офлайн і створити перформативну виставку.
 
Сніжана Гусаревич, учасниця програми, незалежна режисерка та авторка проєкту «Квіти на Марсовому»

Сніжана Гусаревич



Сніжана Гусаревич

 
Під час поїздки ми обмінялись контактами з колегами, які працюють у Німеччині. Ведемо діалог про популяризацію українського кіно. Плануємо влаштувати показ нашої першої кінострічки «Фелікс», а також співпрацювати з фестивалями та культурними подіями. Підтримуватимемо комунікацію щодо презентації фільму «Журналіст» після завершення постпродакшену.
 
Іванна Слободянюк, учасниця програми і засновниця FELIX PRODUCTION

Іванна СлободянюкІванна Слободянюк

Платформа пам’яті Меморіал дякує команді Cultural Vistas за співпрацю в організації програми та можливість об’єднати українських і німецьких фахівців для професійного обміну. П'ять днів у Берліні стали лише першим кроком у довшій розмові: про сталі практики пам'яті та про те, як український досвід може бути почутий і поза межами країни. Цей погляд поділяють і партнери програми.

 
По всій Україні громадянське суспільство та культурні організації виконують визначну роботу зі збереження історії, культури й колективної пам'яті країни, поки триває війна. У Cultural Vistas ми прагнемо підтримати ці зусилля: залучити власний досвід і мережі, поєднати українські ініціативи з міжнародною експертизою та створити можливості для взаємного навчання. Для нас це привілей — працювати пліч-о-пліч із такими новаторськими організаціями, як Платформа пам'яті Меморіал, чия діяльність формує майбутнє культури пам'яті в Україні. Ми переконані, що такі обміни допоможуть зміцнити практики вшанування в майбутньому, а також зробити український досвід і підходи помітнішими на міжнародному рівні.
 
Jan Tasci, директор з розвитку бізнесу та глобальних партнерств у Cultural Vistas