У квітні 2023 року переселенка зі Семенівки Євгенія Голуб випадково переплутала адреси й замість Чернігівського міського центру зайнятості приїхала до обласного. Тоді це здалося прикрою помилкою. А втім, ця помилка виявилася не прикрою і вплинула на її подальше життя. Адже за тією іншою адресою Євгенії запропонували податися на грант за програмою «єРобота». І вона вирішила ризикнути.
Юджин
Перукарня Юджин у ЧерніговіФото: Фото Наталії Найдюк
Влітку 2026 року на вулиці Мазепи в Чернігові Євгенія Голуб відкрила перукарню «Юджин». Вона розташована в старенькій хатині з різьбленим дерев'яним мереживом – таким, яке ще подекуди збереглося в історичній забудові міста. Схожі оздоби добре пам'ятає Євгенія, адже їх було багато в її рідній Семенівці – місті на півночі Чернігівщини, що за 12 кілометрів від Росії.
Перукарня розташована на шляху до управління соціального захисту, повз неї щодня проходять переселенці. Багато хто впізнає і Євгенію, і її заклад. Одні колись стриглися в неї в Семенівці, інші читали її історію в медіа.
«Юджин» – це англомовна версія звучання імені Євген. Цю назву мені порадила знайома дизайнерка, коли я навчалася на курсі «Дія.Бізнес». Вона ж розробила вивіску», – пригадує 36-річна Євгенія Голуб.
Євгенія ГолубФото: Фото Наталії Найдюк
Свій перший салон Євгенія відкрила у 19 років у Семенівці. У 2021-му заснувала поруч волонтерський центр. Зробила це після хвороби дітей. Тоді містяни скинулися на їхнє лікування. Опісля жінка вирішила, що має допомагати іншим.
«А якось абсолютно випадково ми придбали в Чернігові дачну ділянку з картковим будиночком. Моя клієнтка поділилася, що такий придбала її донька: квартиру купувати дорого, а дачі коштували по 1,5-2 тисячі доларів. Ми з чоловіком порадилися і теж купили землю з хатинкою біля Земснаряда (штучне озеро у Чернігові. – Авт.). Отак нелогічно в нас вийшло: ми жили в маленькому містечку, а дачу мали у великому. Але вона дуже знадобилася, коли почалася повномасштабна війна», – пригадує Євгенія.
«Отак ми стали переселенцями»
У лютому 2023 російські снаряди впали неподалік будинку Голубів у Семенівці. Дачна хатинка в Чернігові стала для них прихистком. Згодом було влучення у саму перукарню, потім – у волонтерський центр. І після цього сім’я, яка виховує трьох дітей, у Семенівку вже не повернулася.
«Отак ми стали переселенцями. У нас був вибір: за виплати ВПО орендувати житло чи миритися з важкими побутовими умовами на дачі, але почати будувати дім. Ми обрали другий шлях. Так за майже три роки мій чоловік власними силами звів двоповерховий будиночок на нашій ділянці», – розмірковує жінка.
Після переселення потрібно було шукати роботу. Євгенія поїхала в міський центр зайнятості, але через незнання міста опинилася в обласному.
«Там на прийомі сиділа фахівчиня. Я розповіла, що шукаю роботу, що приїхала із Семенівки, що там мала власну перукарню. А вона мені: «Подавайте на грант». Я не знала, що це таке. Розповіла чоловікові. Він теж не повірив, що просто так дадуть гроші на бізнес. Але все ж я вирішила спробувати і подала заявку на 250 тисяч гривень», – розповіла Євгенія.
Вона не вірила в успіх до останнього. Але потім гроші надійшли на рахунок. За них придбала крісла, дзеркала та мийку. І вже 28 червня 2023 року відкрила перукарню експрес-формату: там робили швидкі дешеві стрижки. Такий формат приваблював клієнтів і щоденно приносив кошти.
2 лютого 2024-го Євгенія перенесла перукарню в інший мікрорайон і вже там вона отримала назву «Юджин». Улітку 2026-го вона переїхала ближче до центру.
За три роки Євгенія Голуб отримала понад 20 грантів. Фото: Фото Наталії Найдюк
За три роки Євгенія отримала понад 20 грантів на суму більше мільйона гривень. Частина були на навчання, але більшість – на обладнання. Самі грантові програми були спрямовані на підтримку переселенців та жінок.
Фото Наталії Найдюк
«Я придбала перукарські та барберські крісла, дитяче крісло-машинку з телевізором, фрезери для манікюру, педикюру, косметику, машинки, фени на акумуляторах, «гарячі ножиці», генератор. А нещодавно здійснила ще одну мрію – отримала грант на барбер-трак. Це перукарня на колесах. Ми вже виїжджали надавати послуги в дві громади. Незабаром підпишемо меморандум із Червоним Хрестом. Вони нас везтимуть безкоштовно в села, де ми безоплатно стригтимемо людей, які під їхньою опікою. Інші мешканці зможуть постригтися за гроші», – ділиться Євгенія.
Перукарня на колесахФото: Наталії Найдюк
Євгенія каже, що барбер-трак – це не лише розвиток бізнесу. Після втрати перукарні в Семенівці це ще й спосіб убезпечити справу: у разі небезпеки її можна просто відвезти в інше місце.
«Цей фургон робили під замовлення. Я бачила такий у друзів, що їжею займаються. А ось перукарський ми зробили першими. Він коштував 350 тисяч гривень. Всередині є дзеркала, мийка, крісла, розетки, навіть кондиціонер та музика», – каже.
«Щастя – це коли живі й здорові твої рідні. Усе інше можна пережити»
Нині колектив перукарні – це переселенці.Фото: Наталії Найдюк
Сьогодні з Євгенією працюють лише переселенки. Це жінки з прикордоння Чернігівщини та Донеччини. Перукарня стала місцем зустрічі земляків: близько 40% її клієнтів – вихідці з Семенівської громади.
Євгенія Голуб створила Telegram-групу, де публікують вакансії, інформацію про гранти, житло й допомогу для переселенців із Семенівки та інших сіл прикордоння. Когось із земляків вона самостійно мотивувала переїжджати. Як ось Марину Новик, що зараз працює з Євгенією.
Марина НовикФото: фото Наталії Найдюк
«Ми не були знайомі. Але дізнавшись, що розбомбили перукарню в Семенівці, де вона орендувала крісло, я зателефонувала. Запропонувала роботу. Марина не одразу погодилася, але ось тепер вона тут. Ніхто не може так, як вона, зробити мені укладку», – усміхається Євгенія.
Вона заохочує знайомих користуватися грантовими програмами. Каже, одна з її подруг завдяки такій підтримці відкрила власну справу з розведення птиці.
«Зараз дуже складні часи. Але я не пам’ятаю, коли ще було стільки можливостей. Головне – не сидіти на місці, не закриватися, а спілкуватися з колегами, знайомими. Тим, хто приїздить, я би рекомендувала одразу йти в центр зайнятості. Долучатися до різних навчань», – розказує жінка.
Євгенія Голуб зауважує: поки що перукарня не приносить великих прибутків. Більшість заробленого йде на оренду, податки та інші витрати. Її особистий дохід – це заробіток, який вона має з обслуговування клієнтів. Її старший син та донька уже пройшли курси з перукарської майстерності. Це ремесло, яке завжди дасть можливість заробити, вважає Євгенія.
Їй не віриться, що минуло трохи більше трьох років відтоді, як її родина залишила Семенівку. За цей час вони збудували новий дім, відродили бізнес і знайшли своє місце в Чернігові. Про повернення Євгенія не думає: каже, навіть після війни прикордоння ще довго залишатиметься небезпечним.
Євгенія Голуб.Фото: Наталія Найдюк
«Я бачила, як люди поверталися додому під обстріли, бо не змогли забезпечити собі життя на новому місці. Тому сили варто спрямовувати на пошук роботи чи створення власної справи. Безвихідних ситуацій не існує. Якщо Бог залишив життя, значить, залишив і шанс змінити його на краще. А щастя – це коли живі й здорові твої рідні. Усе інше можна пережити», – каже Євгенія.