Амелії було 8 років. Народилася в польському місті Жари. Ще немовлям приїхала з матір'ю на її батьківщину – в Тернопіль. У 2022-му Оксана знову поїхала за кордон працювати, а за три роки остаточно повернулася в Україну. Поки мама була за кордоном, дитиною опікувалася бабуся Галина.
Ввечері напередодні обстрілу Галина Дохтор привела онуку зі школи, дочекалася доньку з роботи і пішла додому. Вранці 19 листопада Оксана зателефонувала, спитала, як вони з батьком.
«Сказала, що в них дуже страшно, літають «шахеди», що вони з Амелькою вже вдягнулися і зібралися йти в укриття, – згадала Галина Дохтор. – Після 7.00 вона знову зателефонувала. «Мамо, тато, ми душимося, двері заклинило, не можемо вийти». Чоловік взяв ключі від їхньої квартири, сусід підвіз на місце. Але коли приїхали, вже був повний двір загиблих… Нікого туди не пускали»
Після 10.00 слідча сказала дідусю Амелії, що її з мамою знайшли. Оксану ідентифікували по хрестику з камінчиком. Вона з донькою лежали, обнявшись.
«Амелічка ходила на гурток з малювання і дуже любила це заняття. Любила танцювати, гарно розказувала вірші, додатково займалася англійською. Була веселою дівчинкою.Всі в будинку і в школі її любили», – сказала бабуся Галина.
В Амелії Гжесько залишилися батько, брат по мамі, дві бабусі та дідусь.
