Ілля народився та виріс у Маріуполі. З дитинства захоплювався футболом. Навчався у 10-му класі школи №9. Планував, як і батько, займатися морською справою.
«Він був дуже лагідний, нездатний на злість. Ніколи не конфліктував і був вірним другом, який завжди підтримає», – пригадала однокласниця Поліна.
«Надзвичайно добра дитина. Оптимістичний, веселий – як сонечко. Завжди всім поділиться. Сам залишиться голодним, але поділиться з однокласниками. Дуже самостійний. Ніхто не знав, що два місяці він прожив сам. Готував собі, поки мати була на лікуванні», – додала класна керівниця хлопця Галина Куприкова.
Повномасштабна війна застала Іллю в рідному Маріуполі. 2 березня 2022 року, коли здавалося, що обстріли уже не такі гучні, юнак із друзями вирішили трохи пограти у футбол і пішли на шкільний стадіон. Трагедія сталася близько 13:00.
«Я бачила, як діти грали на полі. Раптом мій чоловік закричав: «Падайте!» Пролунав перший вибух. Потім ще. Посипалися вікна. То був перший обстріл школи… Ми вибігли на поле, там лежала закривавлена куртка…», – розповіла директорка школи Лариса Бикова.
Батько відвіз Іллю до лікарні. Але врятувати його не вдалося.
«Його смерть шокувала всіх», – сказала класна керівниця Галина Куприкова.
«Мені дуже не вистачає його сміху і жартів», – додала однокласниця Поліна.
Іллю поховали 8 березня 2022 року. У нього залишилися батьки, брат, бабусі.