Олена народилася у родині військового на Житомирщині. 4-річною разом із батьками переїхала до Лимана. Закінчила медичне училище, працювала медсестрою.
«Після навчання працювала в хірургії і там набралася багато досвіду. Була доброю спеціалісткою. До неї постійно зверталися. Під час пандемії часто просили про допомогу хворі на ковід, і вона до них ходила», – розповіла сестра Інна.
Подруга загиблої Валентина Кузьмінова згадує Олену надзвичайно доброю людиною; першою, до кого зверталися всі хворі на їхній вулиці.
«Якщо мені в лікарні призначали якісь уколи, процедури, я ішла до Олени, бо знала, що вона все зробить найкраще», – додала подруга.
Останній рік Олена жила в Лимані з сестрою. Вранці 8 липня 2023 року поїхала велосипедом у магазин.
«Я чекала на неї вдома. Раптом почула страшенний бабах, потім – другий. Почала телефонувати сестрі. Вона не відповідала. Хоча ніколи такого не було: чим би не займалася – завжди відповідала мені. В мене тут же йокнуло серце. А потім принесли фотографію загиблої людини, і це була моя сестра», – сказала Інна Земляк.
Того ранку близько 10.00 російські війська атакували Лиман з реактивної системи залпового вогню. Постраждали приватні будинки та крамниця.
«Незважаючи на обстріли, попрощатися з сестрою прийшло багато людей. Люди були їй такі вдячні», – додала Інна.
Чоловік Олени Абаржаєвої помер, а під час окупації Лимана через нещасний випадок вона втратила сина і дуже важко переживала це.
В Олени Абаржаєвої залишилася сестра.
