Світлана Акулова народилася 27 березня 1975 року. Закінчила Вільхуватську школу. Багато років працювала вихователькою в Харківському обласному центрі соціально-психологічної реабілітації дітей «Надія». У вільний час обожнювала вʼязати, шити. Була талановитою, творчою, любила і плекала красу навколо.
Колеги й вихованці пам’ятають її доброю, чуйною; людиною, яка знаходила слова підтримки для кожного. Рідні згадують також про її турботливість і відданість.
«Моя мама жила світлом, добротою й любов’ю до людей. Усе, до чого торкалася, ставало красивим і затишним. Вона мала багато талантів: грала на акордеоні, співала і мала прекрасний голос, писала вірші, доглядала дім, із любов’ю вирощувала квіти. Особливо любила троянди – вони прикрашали її подвір’я й ніби віддзеркалювали її власну ніжність і силу. Любила свою родину, дбала про близьких. Допомагала всім, хто звертався. Вона була справжнім прикладом безкорисливої любові, доброти і життєвої мудрості. Мама була моєю найкращою подружкою – ми зідзвонювались по три рази на день. Була завжди підтримкою для своєї доньки та сина, завжди приходила до батьків, була дуже турботливою. Неймовірно важко без тебе нам, наша найрідніша душа», – розповіла Аліна Акулова.
«Ще з дитинства Світлана брала участь у художній самодіяльності, різноманітних конкурсах. Виступала, співала на сцені в школі та нашому будинку культури. Скромна, добра, світла. Підтримувала гарні стосунки з колегами, а вихованці нашого притулку дуже її любили й поважали, як і все село», – розповіла товаришка і колега Тетяна Гусєва.
Світлану Акулову поховали у селі Вільхуватка на центральному кладовищі. У неї залишилися двоє дітей, двоє онуків, батьки, брат.
«Для нас це невимовно болісна втрата, яку неможливо виміряти словами», – сказала донька Аліна Акулова.
