Микола Андрійчук народився 19 грудня 1951-го в селі Гулівці Хмельницької області. Здобув професію токаря, пройшов службу в армії і створив сім’ю. У 1977 році разом із родиною переїхав до Слов’янська, який став для нього рідним домом.
Понад двадцять років життя він присвятив роботі на слов’янському заводі «Хімпром». Був висококваліфікованим фахівцем, який звик сумлінно виконувати свою справу й відповідати за результат. Пізніше продовжив професійну діяльність у Донецьку на коксохімічному підприємстві – вже на інженерній посаді.
Миколу Михайловича знали як благородну, порядну і надійну людину, на яку можна покластися. Колеги цінували його професіоналізм і людську гідність. Він був опорою для сім’ї. Умів радіти простим речам, любив землю й сад.
Микола Андрійчук загинув 11 вересня 2026 року внаслідок російського авіаудару по місту Словʼянськ Донецької області. Того дня чоловік зустрічав свою дружину, Ганну Пантеліївну, на зупинці громадського транспорту в мікрорайоні Лісний. Жінка поїхала до їхньої квартири в центрі міста, щоб забрати продукти. Раніше подружжя жило там постійно. Після того, як росіяни обстріляли центральний район і поцілили у сусідній будинок, вони вирішили переїхати на дачу.
На жаль, і там родина потрапила під авіаудар. Микола Михайлович загинув на місці від смертельного поранення. Його дружина отримала поранення.
Миколу Андрійчука поховали на Північному кладовищі міста Слов’янськ поруч із рідними.
У нього залишилися дружина, двоє дітей та онук.