Ірина народилася в селі Коробчине Чугуївського району на Харківщині. Після навчання в Харкові переїхала в Борову до бабусі і влаштувалася на молокозавод лаборанткою. На цій посаді працювала подальше життя, змінювалися лише заводи. Останній час уже була на пенсії.
25 жовтня 2024 року Ірина була вдома. Близько 8.00 вона дивилася новини, коли навпроти будинку розірвався російський КАБ. Ірина загинула на місці. Родичі розповідають – зазвичай, коли починався обстріл, вона ховалася у ванній кімнаті. Цього разу вибух застав Ірину зненацька.
«Вона була дуже позитивною людиною. Завжди сміялася, ні на що не нарікала. Була жвава, маленька і худенька. Все життя присвятила своїй лабораторії. Всі її думки і розмови були про те, як виробляється то коров'ячий сир, то твердий, то сир-косичка. Працювала на повну, без вихідних, без відпусток. На роботі мала бути з раннього ранку і до вечора, щоби приймати молоко», – розповіла Юлія.
Ірина рано втратила чоловіка через хворобу. Виховала сина і доньку – професійну футболістку.
«Мама була доброю і безвідмовною. Дуже любила тварин. Мала десь 15-16 котів. Могла сама бути голодною, але вони завжди були в неї ситі. Мріяла відкрити для бездомних тварин притулок», - розповіла Юлія
В Ірини залишилися син, донька, онука та інші родичі.