Олександр народився і жив у селі Рубіжне. Працював лісником. На пенсії займався ставком, поряд власноруч збудував будиночки для рибалок, тримав кафе.
На початку повномасштабного вторгнення Рубіжне потрапило в окупацію. 8 травня 2022 року в село увійшли українські війська. Вранці сказали місцевим мешканцям покинути село, бо очікується бій. Діти та внуки Олександра зібрали речі, він же категорично відмовився виїжджати. Рідні кажуть, що його тримало напрацьоване роками – господарство, ставок, кафе
У Рубіжне знову зайшли російські окупанти. Син Олександра час від часу навідувався до батька. Одного разу він не зміг його знайти, донька Оксана пригадала: «Батько вже ходив із ціпком, але дивився за будинками односельчан і сварився з окупантами, щоб по них не лазили. Тому вони його зачинили в погребі, аби не заважав. На прохання брата батька випустили і дали 15 хвилин, щоб обоє виїхали, але батько не дав себе вмовити».
20 червня 2022 року Олександра Безбородова не змогли знайти вдома. Рідні подали в розшук. Після повного звільнення Рубіжного у вересні 2022 року діти приїхали в село на пошуки. 20 жовтня Олександра знайшли біля хати дружини. Він був у ямі, накритий ковдрою та листом шиферу.
Олександра впізнали по одягу. Через псування тіла не змогли встановити точну причину смерті. Поліція вказує на осколкове поранення або вибухову травму. Загиблого поховали в Рубіжному.
«Батько був справедливий, але строгий. Чим тільки не займався. Йому все вдавалося. Захотів зробити страусину ферму – купив страусів. Побавився – продав, перемкнувся на щось інше. А основними його захопленнями були риболовля і бджільництво», – сказала донька Оксана.
Олександр Безбородов 2001 року поховав сина. У нього залишилися три доньки, син, онуки та інші родичі. Дружини не стало у 2024-му.