Олександр жив у Бериславі. Разом із дружиною займався фермерством і роздрібною торгівлею продуктами на місцевому ринку. Під час російської окупації міста регулярно їздив до Херсона та інших населених пунктів області по продукти для земляків
Після звільнення правобережжя Херсонщини Олександр із дружиною не виїхали з Берислава – попри щоденні артилерійські обстріли та атаки дронів. Разом вони безплатно доставляли хліб малозабезпеченим, заправляли газові балони літнім людям і допомагали тим, хто вирішив евакуюватися. «Саша казав: якщо я не буду годувати людей, то хто буде?», – згадує подруга родини Лусіне Арамян.
2 березня 2025 року подружжя Бєлоконь поїхало до сусіднього села по хліб. На виїзді з Берислава російський дрон скинув вибухівку на їхній автомобіль.
Мар’яна Бєлоконь загинула на місці. Поранений Олександр намагався реанімувати дружину, але безрезультатно
Чоловіка доправили до лікарні. Через множинні уламкові поранення і втрату крові деякий час він перебував у штучній комі. Частину уламків з тіла чоловіка лікарям витягти не вдалося.
17 березня 2025 року йому стало зле під час візиту до лікарні. Медики близько години боролися за його життя, однак врятувати чоловіка не змогли. Причиною смерті став уламок у легенях.
В Олександра залишилися четверо дітей, двоє з яких – неповнолітні.
