Станіславу було 55 років. 16 із них він пропрацював шахтарем. Отримував відзнаки за важку роботу – мав нагрудний знак «Шахтарська слава» усіх трьох ступенів. Ще 14 років чоловік пропрацював токарем.
«Він був ніжним та чуйним чоловіком, люблячим батьком. Станіслав завжди намагався зробити так, щоб наша сім’я нічого не потребувала. Мав золоті руки. Ніколи не залишався осторонь чужого горя», – згадує про загиблого дружина Олена Болдарева.
Станіслава поховали на кладовищі «Зелена роща» в окупованому Лисичанську. У нього залишились дружина та двоє дорослих синів.
