Володимир народився у місті Бахмач. Після школи навчався в училищі на кухаря-кондитера у місті Шостка. Потім служив строкову службу. На весіллі колишньої однокурсниці познайомився з майбутньою дружиною Іриною, вона була сестрою нареченої.
У 1992 році переїхав до дружини в Чернігів. Працював на автозаводі слюсарем механоскладальних робіт. Цій праці віддав майже 30 років.
13 березня 2022-го Володимир та Ірина були разом у помешканні на шостому поверсі
«Син спав із чоловіком на одному дивані, я лежала з собакою на іншому. Була моторошна тиша, незвична. Я не спала. Раптом почула гул літака, звук вибуху. Потім я подумала, що померла... Я летіла вниз, мене крутило, тиснули шматки бетону. Я летіла вниз із будівельним сміттям і не розуміла, що відбувається», – пригадала Ірина.
У жінки були зламані руки та ноги, вона мала численні поранення, але змогла вибратися назовні. Потім до неї підбіг син, тоді йому було 12. Він дивом вижив.
Матір із дитиною відвезли до лікарні.
Тіло Володимира знайшов у їхній квартирі знайомий ще до приїзду рятувальників. Осколок завдав Володимиру смертельного поранення. Його поховали на старому кладовищі Коти у Чернігові. Дружині про трагедію повідомили за кілька днів
«Мій чоловік захоплювався автомобілями. Вони з синами їздили на гонки. Він був прекрасним батьком, прикладом: спокійний, урівноважений, зосереджений. На роботі його цінували, він мав багато відзнак, грамот. Друзів було небагато, але вони справжні. Мені дуже важко без коханого. Після цієї трагедії наше життя розділилося на до та після», – говорить Ірина.
У Володимира Большака залишилися дружина і двоє синів.