«Під час артобстрілу снаряд потрапив на сусідський город, розірвався і осколки прилетіли до нас на подвір'я. Тато біг до погребу, та, на жаль, не встиг, і загинув від ворожих осколків. Той день став фатальним для нашої сім'ї. На очах загинула твоя рідна людина, а ти нічим не можеш допомогти....», – розповіла донька загиблого Юлія Шумейко.
Володимир народився та жив у Рясному. Працював лісником у Жовтневому лісгоспі. Рідні пригадують його доброю людиною та гарним сім’янином.
«Маленькі внуки дуже любили свого дідуся, і не можуть зрозуміти, куди він подівся… У нас був найкращий, найдобріший, люблячий тато, якого, на жаль, безжалісно та жахливо забрала війна. Ми його пам'ятаємо як найбільш люблячого тата на світі», – сказала Юлія Шумейко.
У Володимира Дмитренка залишилися дружина, дві доньки, зяті та двоє малих онуків.
