Наталія родом із села Копачі, що за чотири кілометри від Припʼяті на Київщині. Працювала продавчинею в їдальні, де й познайомилася з майбутнім чоловіком Валерієм Ходемчуком. Він був старшим оператором головного циркуляційного насоса 4-го енергоблоку Чорнобильської АЕС. Валерій став першою жертвою аварії 1986 року. Його тіло так і не знайшли.
Після втрати чоловіка Наталія все життя присвятила доньці й синові. Жили в Києві. Жінка працювала на фабриці, де виготовляли пальта. Згодом вийшла на пенсію. Обожнювала вишивати, в'язати, зокрема вʼязала пояси і шкарпетки для українських захисників і захисниць. Їздила на дачу, де вирощувала овочі, фрукти.
До повномасштабного вторгнення періодично відвідувала ЧАЕС, де на стіні між третім і четвертим енергоблоками встановили меморіальну дошку у пам’ять про її чоловіка.
«Вона була веселою, доброзичливою, життєрадісною та цілеспрямованою. Як мама і бабуся – турботлива, любляча, уважна. Завжди першою приходила на допомогу, навіть просити її не потрібно було», – розповів син Олег Ходимчук.
У Наталії залишилися донька і син, онуки й правнуки, а також сестра та брат.