Іван Какуля народився в Боровій. Закінчив сім класів школи. 40 років працював робітником на елеваторі. Жив разом із дружиною. Проти ночі 10 червня 2024 року російські війська обстріляли Борову касетними боєприпасами в два етапи.
«Я так розумію, після першого обстрілу батько подумав, ніби все закінчилося, і вийшов на подвір'я перевірити, чи цілий будинок. І в цей момент почався другий обстріл. Батько погано чув. Може не зорієнтувався, що летить. «Касетка» потрапила під паркан, тата дуже посікло осколками», – розповіла донька Світлана.
Після дзвінка сусіда донька прибула на місце події. Викликали «швидку». Івана доставили до військового госпіталю, зробили операцію і відправили в Харків. Він був під штучною вентиляцією легень, пережив ще одну операцію. Однак організм не витримав і 15 червня Іван помер. Його поховали в Боровій.
Іван Какуля захоплювався будівництвом. Сам збудував дім для своєї родини. Допомагав з цим іншим. Вільний час проводив на риболовлі.
«Батько був справедливим, чесним, принциповим. Вів здоровий спосіб життя, останні 30 років не пив і не курив. Був міцним, великим чоловіком. Мав чудове здоров'я. Тримали з мамою город, поросяток, курей, кролів. З усім самі справлялися. Коли в госпіталі йому робили операцію, лікар сказав, що з таким організмом батько міг би ще 20 років прожити», – додала донька.
Через вісім місяців після загибелі Івана померла його дружина. Донька розповідає, що мати сумувала за чоловіком, з яким прожила 65 років. Невдовзі її евакуювали до Ізюму. Жінка важко переживала ситуацію і почала хворіти.
В Івана Какулі залишилися донька і троє онуків.