Надія народилася у Великій Димерці. Була продавчинею, останній час працювала на полі у фермерському господарстві.
«Мама завжди мені допомагала. Сиділа з сином, коли я просила. Найбільше любила працювати на городі, куховарити. Їй смачно вдавалися холодець, пиріжки. Була домашньою людиною», – розповіла донька Вікторія.
Повномасштабна війна застала Надію у Великій Димерці. Її чоловік давно помер і вона жила сама. А донька – в селі Шевченкове за 15 кілометрів. У перші дні березня 2022 його окупували.
Жінка вирішила йти до доньки пішки – аби принести їжу, бо в Шевченковому магазини вже не працювали, а у Великій Димерці це можна було щось придбати.
«Я казала їй не йти, але вона хотіла принести щось єдиному внуку», – сказала донька Вікторія.
12 березня 2022 року Надія вирішила повернутися додому. Велика Димерка теж була окупована.
«Мама хвилювалася за собаку, який сидить прив'язаний і голодний. Їй було його шкода. Пішла додому по залізничній колії. Коли дійшла до станції, вирішила перепочити на лавці на платформі. Там теж сиділи якісь люди. Раптом поряд прилетів снаряд. Загинула тільки вона», – розповіла донька.
Тіло Надії окупанти дозволили прикопати лише на другий день. Це зробив чоловік, що жив біля зупинки.
«Про смерть мами я дізналася з групи в Телеграмі. Вона була з паспортом. Там виклали фото документів. До цього люди говорили, що мама загинула, але я відмовлялася вірити», – додала Вікторія.
У Надії Кондратенко залишилися донька та онук.
