Марія зростала у багатодітній родині. Працювала в колгоспі, вдома тримала велике господарство. Була мамою двох синів і дочки.
«Вона була дуже трудяща. Найбільше любила працювати на землі. Була бойовою. Що задумала – те робила», – пригадала невістка Віра.
Останній рік Марія була прикутою до ліжка, жила з сином-вдівцем Володимиром. Поряд був дім її невістки Віри.
«8 березня 2022 року російські війська вже були у Великій Димерці. Кілька разів проїжджали по нашій вулиці, але все одно ми думали, що найстрашніше нас омине, – розповіла Віра. – Обстріли почалися 14 березня... Мені розбило половину хати. Я вискочила. Побачила, що в бабусі хата – без даху. Коли скінчився обстріл, дійти до них неможливо було, бо всюди ходили окупанти з автоматами».
Згодом Вірі передали, що чоловікового брата Володимира знайшли мертвим на ліжку, а його матір забрали до сусіда. Вона померла 15 або 16 березня.
Поховати загиблих тоді на кладовищі не могли. Зробили це 8 квітня 2022 – вже після звільнення селища з російської окупації.
У Марії залишилися донька, п'ятеро внуків, п'ятеро правнуків та інші родичі.