Микола Короткий народився у селі Гороховатка в Борівській громаді на Харківщині, у багатодітній родині. Здобув середню спеціальну освіту і професію водія. За фахом працював багато років: і на заводі, й у колгоспі. Перед виходом на пенсію обіймав посаду охоронника зерносховища «Борова-Агро».
Разом із дружиною тримали велике господарство: мали курей, свиней, гусей та корів. Також Микола Короткий займався будівельною справою. Собі й доньці спорудив будинки.
«Ранок у батька розпочинався з того, що він робив зарядку, приймав холодний душ. Якщо взимку, то одразу йшов сніг відкидати, якщо тепла пора – полоти. Він був дисциплінованим і строгим. Коли про щось говорив, із ним не посперечаєшся. Водночас на нього можна було покластися, коли потрібна допомога. Допомагав сусідам, які евакуювалися, пильнував за будинками», – розповіла донька Людмила.
Удень 11 серпня 2026 року, коли Микола Короткий звично приліг вдома перепочити, селище атакував російський дрон. Чоловік отримав поранення, несумісні з життям.
У нього залишилися донька, син, дві онучки та онук. Дружина померла за декілька років до повномасштабного вторгнення від онкозахворювання.