Олександр народився в Боровій. Закінчив Богуславське професійне училище. Проходив строкову службу в морській піхоті. Працював різноробом. 2014 року пішов добровольцем в АТО.
«Тато розповідав, як одного дня його відправили на нуль. Там він отримав контузію. Також мав пошкоджену ногу, до останнього ходив так, ніби тягнув її за собою. Приблизно через два роки, після поранення, він повернувся з фронту», - розповіла донька Ксенія.
Останнім часом Олександр жив в Боровій сам. 21 вересня 2025 року був в районі автовокзалу. Близько 18.50 російські війська почали атакувати Борову дронами. Один вибухнув поряд із Олександром. Чоловік отримав осколкові поранення легень і черевної порожнини й загинув. Ще один постраждалий, Юрій Чувило, помер у лікарні.
«Батько був доброю і чуйною людиною, завжди всім допомагав. Він сам любив і мене навчив любити природу. Ми часто ходили до озера або в наш чудовий ліс, який нині вже майже увесь спалений. Завдяки татові тепер я вмію розрізняти в лісі різні види грибів», – додала Ксенія.
Олександр Коверін був розлучений. У нього залишилися донька, онук та онука.
