Ігор Левченко народився і жив у Семенівці. З дитинства мав інвалідність, не мав кисті лівої руки. Та він умів усе робити, кажуть рідні. Його згадують сильним духом, працьовитим, щирим; люблячим батьком, чоловіком, сином і братом.
«Від першого шлюбу Ігор мав сина, якого дуже любив і яким щиро пишався. Для сина він завжди залишатиметься прикладом мужності, сили духу, доброти. У Семенівці гор зустрів майбутню дружину, з якою їх поєднало кохання з першого погляду. Вони будували спільне життя, мріяли та підтримували одне одного.
Ігор завжди був усміхненим і позитивним. Якими б складними не були обставини, він знаходив сили жартувати, підтримувати інших і жити з усмішкою. Таким – світлим, добрим і сильним – він назавжди залишиться в наших серцях. Вічна пам’ять. Любимо. Пам’ятаємо. Не пробачимо», – написала сестра Юлія.
Поховали Ігоря Левченка в рідній Семенівці.
У нього залишились мама, тато, син, дружина, сестра та племінники.
