Дмитро Малахов народився 5 вересня 1960-го в Росії. Коли йому було сім років, разом із матір’ю та молодшим братом переїхав до Вовчанська на Харківщині. Закінчив місцевий технікум механізації сільського господарства (на 2026 рік - Вовчанський фаховий коледж Державного біотехнологічного університету). Проходив строкову службу як прикордонник під час війни в Афганістані. Після повернення працював у рідному місті далекобійником, механіком, зварювальником. Останніми роками був водієм в теплових мережах.
«Тато вмів усе – будував, ремонтував. Якось йому дали кузов УАЗу, навіть без коліс. Він сам його зібрав, включно з мотором, – розповіла донька Тетяна. – Неймовірно відповідальний, безвідмовний, достойний. Ніколи не рахував, яку отримує вигоду від допомоги людині. Навіть не чекав на подяку. Завжди казав, що на тому світі йому зарахується. Батько був справжнім чоловіком. З ним я завжди почувалася надійно, бо знала, що я за спиною, яка від усього захистить. Він постійно трудився, аби його родина мала все. Не пам'ятаю, коли він востаннє був у відпустці».
На початку травня 2024 року, під час другого наступу російських військ на Вовчанськ, Дмитро Малахов із дружиною залишалися в місті. Вони трималися за останню надію, що його не вдасться захопити знову.
«Хоч тато вмів знаходити вихід з будь-якої ситуації, йому нічого в житті не давалося легко. Одразу після приїзду в Україну вони з його мамою почали будувати приватний будинок у Вовчанську. І він, маленький хлопчик, теж брав в цьому участь. Тому татові важко було залишити все і виїхати. Своє життя він присвятив сім'ї, трудився заради неї, тому й хотів врятувати хоч щось для нас», – додала Тетяна.
Дмитро Малахов жив у багатоквартирному будинку. Коли обстріли Вовчанська посилилися й евакуюватися стало неможливо, Дмитро, його дружина та сусіди перебралися до підвалу. Лише інколи виходили гасити пожежу, коли в будинок прилітав снаряд.
Уночі 19 травня 2024 року мешканці підвалу почули вибух неподалік і вийшли назовні, щоб за потреби рятувати дім від вогню. У цей момент російські військові з дрона скинули на людей снаряд. Дмитро отримав важкі поранення. Дружина, яка була медиком, намагалася його врятувати, але не змогла.
Дмитра через небезпеку не змогли поховати навіть на подвір'ї. Зробили це в сусідньому підвалі.
У Дмитра Малахова залишилися дружина, донька, онука і мати.
