«Вони стояли біля свого будинку, навпроти лікарні №4. День був погожий і не дуже «гучний». Тому багато хто з сусідів вийшли подихати свіжим повітрям. Навели на вулиці лад там, де готували їжу. Збиралися вже розходитися по підвалах і – раптовий приліт зі сторони «Східного». Пряме попадання в їхній під'їзд. Максим загинув відразу. Його тіло розірвало. Оксану, ще живу, чоловіки в покривалі понесли в лікарню. Лікар, який спустився, розвів руками, сказав, що це агонія. Вона померла, не приходячи до тями», – розповіла мама загиблої Ольга Рубан.
Оксана народилася та виросла в Маріуполі. Працювала в навчально-виробничому центрі для робітників металургійного комбінату «Азовсталь», була майстринею виробничого навчання.
«Якою вона була людиною? Можна багато сказати епітетів і хороших слів. Але... Коли рвуться снаряди, чути автоматні черги, над головою – рев літака, а вона біжить до тебе, від лікарні №4 на площу, щоби побачити і дізнатися, чи жива, поділитися з тобою найціннішим – водою... Це дорогого вартує... Оксана – життєрадісна молода жінка, з великими планами на життя. Любляча і улюблена мама і дочка. А ще вона завжди була привабливою – і внутрішньо, і зовні», – розповіла знайома родини Ірина Дяченко.
В Оксани Мартинової залишилися батьки та колишній чоловік.
Де поховані жінка та її син – невідомо.