Ніна народилася у Великій Димерці. Була старшою серед чотирьох дітей. Добре навчалася в школі, та після випуску мусила одразу заробляти на життя – працювала на автозаправці в автобусному парку, санітаркою в лікарні.
«Сестра була доброю і чуйною, як сонечко. Дуже любила квіти. В неї все було в них – в трояндах, півоніях, ірисах. Вони в неї росли навіть через щілини в асфальті. Казала: «Мені так радісно весною – вийду до квітів, походжу серед них, подивлюся». Сестра багато читала. Взяла в мене товстезну книжку, через три дні приносить – прочитала», – пригадала сестра Катерина.
У 70 років в Ніни діагностували онкологію, недуга розвивалася на обличчі. Жінка боролася з хворобою і перед початком повномасштабної війни та відступила.
«До цього ж вона мусила ходити в масці – так її змінив рак. А потім одужала. Стала такою гарною! Обличчя – без жодної зморшки», – додала Катерина.
Повномасштабна війна застала Ніну у Великій Димерці. 21 березня 2022 була евакуація. Та родичі не змогли забрати Ніну, бо вона жила в районі, де на той час вже стояли російські окупанти. Жінка залишилася вдома сама.
Поряд стояв будинок її родички Тетяни. 22 березня Ніна була в неї. Жінки побачили у вікно, що хтось із вулиці прострілює з вогнепальної зброї хвіртку. Ніна підійшла до дверей, щоб відкрити хату – у цей момент по дверях вдарили чергою. Ніна загинула.
Після цього російські окупанти підпалили хату Тетяни, оселю Ніни – теж. Тетяні вдалося вилізти через вікно на вулицю. Ніна згоріла.
Після звільнення селища у квітні 2022 брат жінки знайшов лише одну її кістку. Поклав у горщик і закопав на кладовищі біля Ніниного чоловіка.
Згодом кістку взяли на аналіз, а потім без відома рідних поховали у Броварах. Родині довелося два роки чекати і добиватися, щоб перепоховати останки у Великій Димерці.
Чоловік Ніни Миронець помер ще до повномасштабної війни. В неї залишилися дві доньки, три онуки, сестра і два брати.