Микола народився у Балаклії, та останні роки жив у селі Руські Тишки. Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну вирішив не виїздити із села разом із родиною сина. Залишився доглядати будинок і собак.
У селі не було електроенергії, майже відсутній мобільний зв'язок. Дзвінки або повідомлення до родичів від Миколи надходили вкрай рідко.
«Батько розповідав нам, що одразу ж у перший день окупації військові Росії забрали машину-пікап сина, мотоцикл, будівельний інструмент. Вулицю, на якій було розташоване домоволодіння, окупанти закрили для в'їзду та виїзду, адже саме на ній були вогневі позиції для обстрілу Харкова. Батько і сусіди, які залишались, фактично стали заручниками… Попри це, за словами сусідів, ані окупантів, ані обстрілів, Микола Ілліч не боявся – попри вік і тяжку хворобу тримався гідно. До окупантів ставився з презирством і говорив їм про це прямо в очі», – розповіла невістка загиблого Наталія Оріщенко.
Микола все життя працював інженером на заводах у Балаклії, в будівельних організаціях Харкова. Ще в радянські часи мав активну проукраїнську позицію. Багато читав, цікавився політикою. Рідні розповідають, що Микола допомагав дітям з будівництвом домівок, з вихованням онуків.
Після загибелі 22 березня сусіди хотіли поховати Миколу Ілліча, але окупанти не дозволили. Забрали тіло і вивезли в невідомому напрямку. Того ж дня розграбували його дім. Де похований Микола Ілліч – невідомо.
«За результатами ексгумацій, які були проведені вже після звільнення сіл Липківського напрямку, тіло батька так і не знайшли», – розповіла невістка.
Будинок Миколи Оріщенка російські війська зруйнували обстрілами…
«Загибель нашого Ілліча – це неосяжна втрата для нашої родини. Ілліч мужньо боровся з тяжким захворюванням. Попри все ми сподівались, що дідусь і наймолодшого з онуків, як і старших, навчить читати і буде незамінним помічником в подоланні математики. Окупанти підступно та злочинно позбавили нашого батька того, чого він так прагнув – життя! Позбавили права померти в колі родини. І бути гідно похованим на цвинтарі в Балаклії поруч з єдиною коханою жінкою – дружиною Валентиною Григорівною, серед могил пращурів з давнього козацького роду Оріщенків», – сказала невістка загиблого.
У Миколи Оріщенка залишилися двоє синів та семеро онуків.
