Діана Правдіна народилася 5 грудня 2002-го в місті Заводське на Полтавщині. Навчалася в місцевій школі до дев'ятого класу. Після – вступила до Лохвицького професійно-технічного училища №27, де здобула професію перукарки-модельєрки та манікюрниці. Згодом дівчина навчалася у Лохвицькому механіко-технологічному коледжі Полтавського державного аграрного університету за спеціальністю «Харчові технології». 

На початку 2022 року Діана влаштувавшись барменкою в кафе «Корал» у місті Лохвиця. Наприкінці жовтня 2024-го переїхала до Києва, де влаштувалась адміністраторкою в суші-бар. Уже за рік, влітку, приєдналася до команди «WineTime». Була касиркою, а невдовзі мала перейти на посаду продавчині-консультантки відділу «Home».

«Ми познайомилися з Діаною на роботі, швидко знайшли спільну мову і почали товаришувати. Діана була активним промінчиком сонця. Вона ніколи не сиділа на місці, хотіла дізнаватися все більше нового, бувати в різних місцях. Знала, чого хоче, і йшла до мети, покладаючись на власні сили. Намагалася допомагати іншим. Насправді, таких людей дуже мало, адже вона з усіма знаходила спільні теми, була відкритою, усі до неї ставилися позитивно. Здавалось, усе, за що бралась Діана, вдавалось. А ще вона неймовірно жартувала», – розповіла подруга та колега Аліна.

На дозвіллі дівчина цікавилася різновидами вин, пройшла курси сомельє. У вільний час любила прогулянки містом, походи в розважальні центри, боулінг. Також читала і малювала картини за номерами, гарно готувала. 

«Моя донька – весела, активна, дружелюбна та позитивна дівчина. Вона ніколи не сиділа без роботи. Прагнула реалізувати себе, бути корисною людям, створити сім'ю, досягти професійних успіхів. Діана запам'яталася всім як добра, щира, чуйна й світла людина. Цінувала дружбу, любила рідних і завжди була готова підтримати тих, хто цього потребував. Із Богданом вони були ідеальної парою, як в кіно», – розповіла Тетяна Правдіна. 

6 липня 2026 року Діана загинула внаслідок російського ракетного удару по житловому будинку в Києві. Поруч не стало її нареченого військовослужбовця Богдана Бубиря.

У неї залишилися мама, сестра та бабуся.