Анастасія народилася і мешкала в селі Скорінець. Там її застала й Друга світова війна. Але жінка про неї багато не розповідала. Більше ділився спогадами її чоловік, який воював.
В Анастасії було двоє синів. Своє життя вона присвятила родині. Поралася в хаті, доглядала господарство, виховувала дітей. Вирощувала городину, тримала худобу. В молодості у вільний час багато вишивала і їй це чудово вдавалося.
Чоловік Анастасії був учителем. Після його смерті у 2006 році жінка мешкала з одним із синів та невісткою.
«Моя свекруха була дуже милою жінкою. Спочатку виховувала дітей, потім – онуків. Не могла натішитися правнуками. Так хотіла побачити, якими вони стануть, коли підростуть. Вона дуже любила життя і хотіла жити. Якби не війна, то дожила б і до 100 років. Попри свій поважний вік, сама ходила по хаті, була жвавенька. Дуже шкода, що останні дні її життя минули в такому жаху. Що вона померла такою страшною смертю», – розповіла Тетяна Рень, невістка загиблої.
Обвуглені останки Анастасії забрали на експертизу в Чернігів у травні 2022 року.
Опісля жінку поховали на кладовищі в її рідному селі.
В Анастасії Рень залишилися діти, онуки та правнуки.