Вадим Рижиков народився 17 липня 1972-го у селищі Козача Лопань на Харківщині. Закінчив місцеву школу. Далі навчався у професійно-технічному училищі №52 в місті Дергачі. Працював водієм: спершу у сільському господарстві та на Дергачівській бройлерній фабриці, а згодом на «швидкій» у рідному селищі та в Дергачах.
Під час повномасштабного вторгнення пережив російську окупацію Козачої Лопані, а після того, як Збройні Сили України в вересні 2022-го звільнили селище, допомагав евакуювати односельців у більш безпечні місця.
На дозвіллі обожнював їздити верхи. Дуже любив коней, навіть найбільш диких умів швидко і вправно приручити. Також цікавився автомобілями.
«Мій рідненький татусь був наполегливим та цілеспрямованим, а також дуже щирим і добрим до всіх. Батьки завжди йшли на допомогу тим, хто її потребував. Тато неодноразово рятував людей не тільки під час робочих викликів, а й надавав допомогу пораненим», – сказала донька Аліна Пархоменко.
23 серпня 2026 року Вадим Рижиков разом з колегами приїхав на місце російського удару в селі Лужок Малоданилівської громади. Після того, як пролунав вибух, спалахнула сильна пожежа. Поруч не стало ще трьох людей.
Поховали чоловіка на кладовищі по провулку Семенському у Дергачах.
У нього залишилися мама Віра Яківна, дружина Валентина, донька Аліна, а також онучки Влада та Поліна.
