Галина народилася в Литві, в селі Жукішки. Одружилася із військовим із Білорусі. Через професію чоловіка родина змінила багато країн та міст. Майже скрізь жінка працювала на складах. У 1970-х чоловіка перевели служити в Чернігів. Тут сім’я отримала квартиру і залишилася жити. У родині зростало двоє синів.
«Галина Петрівна в молодості дуже гарно шила. Вона мала чудовий смак, красиво вдягалася. Весела, компанійська, привітна. Поки могла – їздила на дачу, займалася рослинництвом. Моя свекруха пережила смерть чоловіка, втрату обох синів, і попри все трималася мужньо. Якби не цей приліт, вона ще б довго жила, я впевнена», – розповіла невістка Оксана.
Зранку 25 грудня 2025 року Галина Шоломицька привітала невістку з Різдвом, була веселою, дивилася улюблений серіал.
«Я була на роботі, коли мені подзвонили знайомі та сказали, що приліт у наш будинок. Галина Петрівна була вдома сама. Вона пересувалася з ходунками по квартирі. Надвір не виходила, бо третій поверх, ліфту немає. Не знаю, як вона опинилася в коридорі. Можливо, йшла на кухню чи з кухні. Вхідні двері заклинило, їх потім вирізали рятувальники. Сусіди казали, що нібито Галина Петрівна кликала на допомогу. Але ніхто точно не знає, як воно було», – розповіла Оксана.
Із Галиною жили ще собака та кіт. Пса Босіка рятувальники віддали Оксані, а кота Семена так і не знайшли
Галину Шоломицьку поховали 30 грудня 2025 року на кладовищі «Яцево» у Чернігові.
У неї залишилися невістка, онук та племінниця.