Валентині був 61 рік. Народилася в селищі Великий Бурлук Куп'янського району Харківської області. До початку повномасштабної війни працювала на складі сільгосптехніки комірницею.
Жила в селі Чайківка, що на кордоні з РФ, разом із чоловіком та сином. Тут у 2022 році пережили піврічну окупацію. Після звільнення села ворожі обстріли не припинялися
10 лютого 2026-го сусід запросив родину Валентини на день народження.
«Ми спілкувалися. Раптом почули, як поруч пролетів і вдарився дрон, але не вибухнув. Потім почули, як летить з іншого боку. Він влетів до нас у вікно і вибухнув. Всі вікна і двері повилітали. Біля вікна сиділи вітчим, мати, за ними - я і два сусіди», - розповів син Олександр.
Валентина і її чоловік загинули. Олександру поранило ключицю. Він втратив багато крові. Сусіди теж були поранені
Через п'ять днів сина Валентини вивезли українські військові. Дорогою через удар в авто ворожого «дрона-ждуна» він травмував голову.
Олександр звертався до військових, волонтерів, поліції, щоб забрали тіла рідних. Однак через інтенсивні обстріли ніхто не погоджувався їхати.
«Там було дуже гаряче. Якось староста підібрала момент і відправила по тіла трактор, але він потрапив під обстріл. Жоден транспорт не міг проїхати. Всі хати просто спалили. Зараз у селі немає жодної вцілілої. Тіла досі там», - сказав Олександр.
Чоловік згадує матір доброю і особливо співчутливою до тварин.
«Коли бачила на вулиці безпритульне кошеня чи цуценя, забирала додому. Тому в нас завжди було багато тварин. Мама смачно готувала, була працьовита. З роботи прибігала і зразу йшла на город. Із вітчимом вони дуже любили квіти. Їх росло в нас багато», - додав син
Валентина Смирнова була в другому шлюбі. У неї залишилися два сини, три онуки і два брати.
