Дмитро народився в селі Довжик на Чернігівщині. Навчався в Чернігові на регулювальника радіоапаратури. Кілька років працював за фахом. Потім разом із дружиною відкрили родинний бізнес: продавали на ринку запчастини для мотоциклів і велосипедів.
Сім’я жила у приватному будинку в Чернігові. Дмитро любив працювати на землі. У 2022 році планував закрити бізнес і повноцінно піти на пенсію. Однак не встиг.
Коли почалася повномасштабна війна, Дмитро з дружиною, донькою та онукою виїхали до Іванівки. Одну ніч вони провели в будинку знайомої родини 96-річної Ольги Дуди. Потім перейшли до будинку іншого родича. Та невдовзі Ольга захотіла повернутися додому. Дмитро вирішив піти з нею, аби допомогти за потреби.
«Востаннє ми бачилися вранці 5 березня. Ми говорили про буденні речі. Розказував онучці, що скоро буде 8 березня і він принесе цукерки. Хто ж знав, що це остання наша зустріч», – згадує дружина Алла.
У Дмитра залишилися дружина, троє дітей та двоє онуків.
