Олександр працював на складах мережі супермаркетів. Ввечері 5.08.2026 мав їхати додому в місто Носівка Чернігівської області. Разом із іншими чекав на електропоїзд, але через тривогу та масований обстріл він затримувався.
«Я сама ввечері приїхала з Києва додому. Говорили з чоловіком телефоном. Він казав, що електричка затримується. Я чекала майже до опівночі, а потім пішла спати. О 1.15 мені зателефонувала сестра і повідомила, що Олександр загинув. Її сину зателефонував товариш, що працював на тих же складах і був на платформі. Він усе й розповів», – сказала дружина Тетяна.
Олександр народився у Туркменістані в українській родині. Тато працював синоптиком і через роботу у той час жив із родиною у місті Ташаус.
Згодом батьки повернулися в Україну, жили в місті Морозівка на Київщині.
Із майбутньою дружиною Олександр познайомився на роботі на цегельному заводі в Києві. Одружилися і переїхали в Носівку – рідне місто дружини. Там у них народилася донька.
Чоловік 15 років працював на складах у Квітневому. Захоплювався спортом та кулінарією.
«Олександр у молодості боксом займався. Він завжди був спортивний. Як тільки вихідний, – сідає на велосипед та їде на стадіон. Там відтискався, вправи робив. Він був дуже живий, енергійний. Обожнював спілкуватися. Любив готувати. Найбільше друзі хвалили його котлети і шашлики. Але він запросто й торта міг спекти. Бувало, повертаюся додому, а тут така смакота… Це велика втрата для мене, чоловік був моєю підтримкою», – сказала Тетяна.
В Олександра залишилися дружина, донька, брат і сестра.
