Андрій Вегера народився у Тернополі. Закінчив фаховий коледж Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя. Навчався на третьому курсі цього ж університету на факультеті галузевого машинобудування.
«Андрій усе повторював, що коли йому виповниться 25-ть і війна триватиме, то піде служити. Я казала: «Ти в мене один, ти не можеш йти служити. Ти подумав про мене?». А він: «Про нашу Україну треба теж думати». Казав, що ніколи не зрозуміє хлопців, які ховаються. Все рвався в армію, хоч двоє його друзів загинули на війні», – сказала Діана.
За два роки Андрій планував одружитися. Любив мандрувати, ходити з наметом по Карпатах. Був безстрашним, сумлінним, цілеспрямованим. Прагнув допомагати людям і тваринам. Часто приносив додому бездомних собак і котів.
«Я, його тато, сестричка по татові, з якою вони були дуже близькі, тьотя, кохана дівчина – ми всі дуже за ним сумуємо. Того дня, коли загинув син, напевно, і я загинула разом із ним. Просто його поховали, а мене залишили жити, щоб я ходила на цвинтар і дивилася на там на фото своєї дитини», – сказала Діана.
В Андрія залишилися батьки та інші рідні.
