Віктор Винокуров народився в селищі Борова Ізюмського району. Після строкової служби в армії пішов працювати на залізницю контролером-касиром. Уже був на пенсії. Жив із дружиною та донькою у селі Богуславка Борівської громади.
Від початку повномасштабного російського вторгнення життя в Богуславці стало вкрай неспокійним. Одного дня ворожий снаряд зруйнував дім Винокурових. Дружина і донька вирішили поспіхом виїжджати з-під обстрілів до Харкова. Чоловік сказав, що буде доглядати за городом і залишками господарства.
13 листопада 2025 року Віктор Винокуров разом із двома односельчанками їхали мотоблоком в Борову отримати пенсію
«Зазвичай батько їхав у Борову сам. Там робив на замовлення закупи, розвозив бабусям. А тут вони захотіли поїхати з ним», – каже донька Наталія.
Біля Новоплатонівки ворожий безпілотник влучив у транспорт. Дві жінки, Валентина Маслова та Валентина Александрова, загинули на місці, Віктор – в кареті «швидкої». Його поховали в Ізюмі.
«Батько мав строгий характер. У вільний час працював на городі. Напевно, він приносив йому найбільше в житті задоволення. На пенсії тато тримав невелике господарство, мав качок і курей», – додала донька.
У Віктора Винокурова залишилися донька, дружина і сестра.