Сергій народився в Запоріжжі. Згодом переїхав з родиною на батьківщину матері – у Вовчанські Хутори, де прожив решту життя. Працював у Вовчанську на агрегатному заводі токарем-фрезерувальником.
З початку російського повномасштабного вторгнення Вовчанські Хутори опинилися під окупацією. Після визволення восени цього ж року населений пункт продовжував потерпати від обстрілів. Мати Сергія Завгороднього каже – до Вовчанських Хуторів від російського кордону чотири кілометри й звідти їх постійно обстрілювали
28 червня 2023 року Сергій пішов до товариша.
«Я була вдома. Раптом як гахнуло, я сховалася до підвалу. Через якийсь час прийшов сусід і сказав, що сина вбито, – розповіла мати Олександра. – Виявилося, він із товаришами стояли на вулиці втрьох і розмовляли. Снаряд впав зовсім поряд, вони загинули».
Олександра Завгородня каже, що син любив ремонтувати техніку і допомагав їй доглядати за городом.
Сергій був неодружений. У нього залишилися мати і дві сестри.