«Батьки все життя хотіли власний будинок, щоб вільно вигулювати собак, вирощувати щось на землі. Це була їх маленька мрія. Вони довго заощаджували кошти, шукали житло. І два роки тому придбали будинок, відремонтували його, періодично там залишалися на ночівлю. Прожили в ньому не більше 9-ти місяців і в омріяному будинку загинули»,‒ розповідає Катерина, донька Михайла.
До війни Михайло відновлювався від важкої онкологічної хвороби. Обожнював риболовлю і походи в ліс. Не любив квартири у місті, називав їх мурашниками. В сезон, кожен день ходив з дружиною Вікторією та собакою Артом за грибами.
Доньки пропонували батькам виїхати до Києва, де вони проживали, але ті не схотіли.