Артур народився 7 червня 1985 року в місті Ужгороді Закарпатської області. Навчався у школі №7. Опісля присвятив себе улюбленій справі – автомеханіці. Працював у місцевому автосервісі, мав репутацію доброго майстра. Любив швидкість і музику. Цікавився мотоциклами, був активним учасником Об’єднання байкерів Закарпаття.
Після початку повномасштабного вторгнення Артур приєднався до лав захисників. Служив водієм 3-го відділення 2-го взводу 1-ї роти 137-го окремого батальйону морської піхоти. У жовтні 2022-го воїн зазнав вогнепального поранення під Херсоном, у лютому наступного року – під Вугледаром на Донеччині. Проходив лікування та реабілітацію, проте навіть не думав про демобілізацію. Після одужання відразу повертався до побратимів.
«Мій брат був веселим, щирим, люблячим, коханим і вірним. Він любив екстрим і ніколи ні про що не шкодував», – написала сестра Жанна.
Посмертно Артура Анікієнка нагородили орденом «За мужність» III ступеня і надали йому звання «Почесний громадянин Ужгорода».
Поховали воїна в рідному місті на меморіальному комплексі «Пагорб Слави».
У нього залишилися мама, сестра, дружина та двоє дітей.
