Григорій народився 23 січня 1987 року в селі Юрківка Запорізької області. Опанував фах газозварювальника в Оріхівському професійному ліцеї.
«Позитивний, любив життя. Був сміливим, для багатьох став прикладом для наслідування й завдяки життєвій мудрості завжди давав слушні поради», – сказала племінниця Катерина.
У 2005 році розпочав строкову службу у Звягелі на Житомирщині. Після демобілізації змінив багато сфер діяльності, адже завжди прагнув кращого життя для себе й родини. Остання з його цивільних професій – газозварювальник на висоті.
У 2015 році Григорія мобілізували до НГУ, а за рік він підписав контракт із військовою частиною 3029. Наприкінці 2020 року Шуберт долучився до «Азова». Служив водієм відділення управління вогнем і маневру підрозділами взводу управління командира батареї мінометної батареї 2-го батальйону.
«Йому імпонувало те, що в підрозділі панувала залізна дисципліна й була можливість розвивати військові навички. Він дуже хотів навчатися, удосконалюватися та ділитися досвідом з іншими. У полку вже служили його товариші, з якими він служив раніше. В «Азові» він захопився боксом і з задоволенням спарингував із побратимами», – розповіла племінниця.
Григорій обожнював музику й танці. Заохочував слухати класичну музику, вважав, що вона врівноважує. Саме через це захоплення й обрав псевдо.
«Коли він приїжджав додому й була гарна погода, вмикав радіо чи колонку та, пританцьовуючи, робив хатню роботу. Іноді з таким запалом віддавався ритму, що неможливо було стояти осторонь – ми приєднувалися й танцювали всі разом», – поділилася Катерина.
«У Маріуполі ми вдвох тримали позицію «Лондон» на «Азовсталі», – розповів побратим на псевдо Вайчик. – Коли ми з Шубертом туди забігли, я показав йому сектор і сказав готувати позицію. Він без зайвих питань одразу взявся до справи, з великим бажанням вступити в бій. По нас летіло все, що було у ворога: ВОГ-25, СПГ-9, працювала артилерія. Коли зміна закінчилася, нас замінили, і ми відійшли в групу підсилення. Ті, хто нас змінив, через обстріл відступили, а ми без вагань повернулися й знову зайняли позицію. Тоді я був у ньому абсолютно впевнений, знав, що не покине. Шуберт – надійна людина на війні. Так само мужньо й спокійно він тримався й у полоні».
Григорій мав відзнаку Президента «За участь в антитерористичній операції». Посмертно оборонця нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали воїна 4 червня 2023 року на кладовищі Святого Миколая в Запоріжжі.
У нього залишилися мати, дві сестри, племінники, дружина та син.
*** Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героїв спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.
