Олександр народився в селі Мотижин Київської області. Здобув фах плиточника-мозаїста у професійно-технічному училищі. Однак працював у сфері логістики. Останнім часом обіймав посаду начальника відділу у ТОВ «Автодіти». Цікавився технікою. Любив рибалити, збирати гриби та ягоди, кататися на велосипеді й мотоциклі. Мріяв купити мотоцикл для сина і навчити його їздити.
У 2010 році Олександр зустрів майбутню дружину Світлану. Вони побралися 8 серпня 2014-го, а наступного року оселилися в Ірпені. У 2016-му в сім'ї народився син Давид, якого батько безмежно любив. Навчив його ловити рибу, робити сальто, кататися на велосипеді, збирав із ним ягоди та вперше привів на тренування з джиу-джитсу.
Під час повномасштабної війни Олександр служив у взводі безпілотних літальних авіаційних комплексів 1-го штурмового батальйону 82-ої окремої десантно-штурмової бригади. Псевдо Ірпінь узяв, бо любив місто, де жив із коханою дружиною та сином, якого обожнював.
«Саша був найкращим… У всьому! Прекрасна, добра, щира людина, люблячий батько, чудовий чоловік і хазяїн. Він обожнював життя, був завжди усміхненим, позитивним, швидким, рішучим, сильним, ніжним, уважним і неймовірно гарним! Йому вдавалося все! Мій коханий чоловік ніколи і нікому не відмовим, завжди всім допомагав, мав величезну кількість друзів і похресників. Саша мав золоті руки та дуже добре серце. Хотів світлого та мирного майбутнього для своєї дитини. Був завжди за справедливість і чесність! Вірив у світле майбутнє та перемогу!», – написала дружина Світлана.
Олександра нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали захисника на кладовищі в селі Ясногородка Київської області.
У воїна залишилися мати Тетяна, дружина Світлана, син Давид і брати.
