Віктор народився 12 лютого 1978 року у Києві. Здобув середню освіту у столичній школі №266. Був підприємцем – виготовляв меблі на замовлення. Вільний час проводив із родиною та близькими.
Під час повномасштабного російського вторгнення чоловік захищав свою країну у лавах 67-ї окремої механізованої бригади ЗСУ. Служив командиром мінометного розрахунку у мінометній батареї.
«Віктор був мужнім, сміливим та добрим чоловіком. З початком повномасштабної війни вирішив не покидати рідне місто, а стати на його захист. Звертався в ТЦК, щоб стати добровольцем, але йому відмовили через стан здоров'я. Тоді Віктор волонтерив: возив в окуповану Бучу та Чернігів ліки та продукти, а звідти вивозив людей. Коли в ЗМІ заговорили про мобілізацію жінок, Віктор знову звернувся в ТЦК, щоб його взяли добровольцем. Він був людиною, яка мала і честь, і гідність. Віктор не служив в армії, але, коли його мобілізували, горів військовою справою. На війні прагнув зробити більше, часто ставав на заміни, щоб вивчити нове та бути корисним. Бувши командиром мінометного розрахунку, після бойової зміни їздив на евакуацію поранених. Завжди був при ділі та допомагав іншим. Віктор загинув, допомагаючи побратимам, виїхавши на завдання не зі своїм розрахунком та замінивши іншу людину», – розповіла дружина Інна.
Посмертно Віктора Білоусова нагородили орденом «За мужність» III ступеня.
Поховали захисника на Алеї Слави Лісового цвинтаря Києва.
У нього залишилися дружина, син і брат.
