Андрій народився 17 квітня 1996 року в селі Полошки Сумської області. Згодом проживав у місті Глухів. Навчався у Глухівському агротехнічному фаховому коледжі Сумського національного аграрного університету. У 18 років став на захист України. Брав участь в АТО/ООС.
Під час повномасштабної війни продовжив службу в лавах 54-го окремого розвідувального батальйону імені Михайла Тиші. Обіймав посаду розвідника-оператора.
«Андрій був щирим, веселим, добрим, люблячим сином, чоловіком і татусем. Мав велику повагу від побратимів, друзів і просто знайомих. На передовій він проявляв себе як надзвичайно відважний та вправний боєць, готовий завжди прийти на допомогу побратимам. Мріяв про щасливе майбутнє. Останні слова Андрія були такими: «Я на виїзд. Пару днів буду без зв′язку. Бережіть себе. Кохаю вас безмежно», – розповіла дружина Аліна.
За службу Андрія Білого нагородили нагрудними знаками «Ветеран війни» й «Учасник АТО», а вже посмертно – орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали захисника в селі Полошки на Центральному кладовищі.
У нього залишилися батьки, дружина, син, донька, брат і дві сестри.
