Ілля Боголюбов народився 24 вересня 1989 року в Харкові. Навчався в харківській гімназії № 80. Любив літературу, історію та хімію. Через астму не міг займатися фізкультурою.
У три роки Ілля переніс складну операцію. Тоді ж сказав, що стане хірургом, аби рятувати життя інших. Відтоді мама Наталія купувала синові дитячі енциклопедії про медицину, історію та міфологію.
«Він був улюбленцем класу. Його любили за відвертість, дружелюбність і веселий характер. Школу закінчив успішно», – розповіла мама Наталія.
Ілля вступив до Харківського національного педагогічного університету імені Григорія Сковороди на спеціальність «Правознавство». Однокурсники називали його Прокурором – за кмітливість, логічне мислення та допитливість.
У 2009–2010 роках проходив строкову службу в 95-й десантно-штурмовій бригаді в Житомирі. Там здійснилася його мрія – він стрибнув із парашутом.
Ілля змалку любив тварин і мріяв про собаку, але через стан здоров’я не міг її завести. У червні 2012 року, вже дорослим, він приніс додому цуценя німецької вівчарки й назвав її Чара – на честь собак тієї самої породи з фільмів про прикордонників.
Із майбутньою дружиною Катериною Ілля познайомився у соціальній мережі, коли перебував у зоні АТО. Уже за тиждень після повернення з ротації Ілля освідчився їй.
«У нас не було казкового весілля з пишною сукнею. Були просто ми, наші друзі й багато щирих емоцій. Ми обоє плакали, обіймалися. Це був наш особливий, незабутній день. Він подарував мені красиву скляну ємність, наповнену записками про те, за що він мене любить. Я досі не прочитала їх усі. Здається, їм немає кінця, і в кожній із них була частинка його любові до мене. Між ротаціями народилася донечка Кіра. Відтоді в нашому домі завжди було по два букети. Він хотів, щоб кожна з нас відчувала себе особливою, щоб у домі завжди було трохи квітів і багато любові. Ілля був турботливим батьком. Намагався якомога частіше приїжджати зі служби додому, щоб побути з родиною», – розповіла Катерина.
У 2020 році Ілля долучився до полку «Азов», який став для нього другою сім’єю. Обрав псевдо Легат – воно відображало його любов до історії та міфології. Побратим на псевдо Веб розповів, що Легат служив кулеметником у їхній другій сотні. Ілля вже мав бойовий досвід, що було важливо для підрозділу. Мав медаль «10 років сумлінної служби».
Востаннє Катерина бачила чоловіка 20 лютого 2022 року. Вони ходили в кіно, їли улюблені страви й насолоджувалися часом удвох. Перед від’їздом Іллі до Маріуполя він обіцяв повернутися у відпустку. Остання розмова подружжя відбулася 14 квітня близько 23:00 – вони плакали й просили одне в одного пробачення.
15 квітня 2022 року Ілля Боголюбов поліг під час спроби прориву з правого берега Маріуполя на територію металургійного комбінату «Азовсталь». Йому було 32 роки.
Посмертно оборонця нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Станом на жовтень 2026 року Іллю не поховали.
У нього залишилися мама, дружина, донька та старший брат.
*** Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героїв спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.
