Народився Олександр 12 червня 1995 року в селі Кузьминці Вінницької області. Навчався в школі в сусідньому селі Косанове. Потім вступив до Вінницького транспортного фахового коледжу, де навчався на факультеті лісового та лісопаркового господарства. У 2018 році закінчив Уманський національний університет садівництва.
Під час повномасштабної війни Олександр став на захист країни. Служив у 118-й окремій механізованій бригаді, де був командиром 2-го механізованого взводу 1-ї механізованої роти 3-го механізованого батальйону.
«Мій брат був не просто воїном – він був сином, братом, другом, побратимом, людиною з великим серцем і незламною вірою в Україну. Час не стирає біль втрати, але дає змогу глибше усвідомити велич його подвигу. Ми згадуємо його з любовʼю, вдячністю і глибокою шаною. Його сміливість – наш дороговказ. Його жертва – наш обов'язок пам'ятати», – написала сестра Тетяна.
Олександр Бойко мав статус учасника бойових дій. Посмертно його відзначили орденом Богдана Хмельницького III ступеня.
Поховали захисника в селі Косанове на Вінниччині.
У нього залишилися мама Наталія, брат Владислав, сестра Тетяна, племінниця Ульяна, зять Юрій.
