Віталій народився 5 листопада 1983 року в місті Ровеньки Луганської області. З 8 років жив у місті Павлоград на Дніпропетровщині. Ріс міцним, спортивним, цілеспрямованим хлопцем. Батько, який став його тренером і наставником, прищепив Віталію любов до футболу. Юнак грав за ФК «Тернівка» у чемпіонаті Дніпропетровської області.
Після дев’ятого класу Віталій вступив до Павлоградського професійного училища №43, де опанував фах слюсаря з ремонту транспортних засобів. Понад 17 років присвятив роботі у вугільній галузі: розпочинав у шахтоуправлінні «Ровеньківське», у 2007 році влаштувався на шахту «Благодатна». Працював на дільниці з видобутку вугілля. Брав участь у футбольних турнірах. Виступав за збірні дільниці та підприємства.
Уперше Віталій став до лав захисників у 2015 році. Вдруге зробив це в грудні 2021-го. Служив номером обслуги мінометного розрахунку мінометного взводу мінометної батареї батальйону К-2 54-ї окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи.
«Щирий, відповідальний, наполегливий. Любив справедливість і завжди відстоював її. Ніколи не тримав образ, завжди прямо казав правду у вічі», – написали колеги.
За службу Віталія нагородили відзнакою «За оборону України», почесною відзнакою «Хрест 54 ОМБр», а вже посмертно – орденом «За мужність» ІІІ ступеня та знаком пошани «За заслуги перед громадою».
Поховали Віталія на Алеї Героїв у Павлограді.
У нього залишилися донька, дружина, батьки, дві сестри та два брати.
