Володимир народився 15 жовтня 1975 року в угорському місті Дебрецен у родині військового офіцера. Через службу батька сім’я часто переїжджала: спочатку жили в Києві, а потім у Херсоні та у селі Раденськ Олешківського району, де у них був будинок.
Після школи Володимир вступив до військової академії в Одесі (тоді Одеського інституту сухопутних військ), але згодом вирішив змінити спеціальність і продовжив навчання у Херсонському державному аграрно-економічному університеті.
«Брат захоплювався музикою, закінчив музичне училище з відзнакою. Спочатку опановував гру на роялі, а потім уже на гітарі. Був компанійською людиною, балагуром, завжди міг знайти собі друзів. Займався легкою атлетикою, ходив до тренажерної зали. Після навчання у аграрному університеті трохи працював у колгоспі в Раденську. Там в нього почалося і сімейне життя. Він був доброю людиною, завжди усміхнений, умів всім підняти настрій і, попри будь-які труднощі, ніколи не засмучувався», – розповіла сестра Яна.
18 липня 2016 року Володимир підписав контракт і пішов захищати Україну у складі 57-ї окремої мотопіхотної бригади, був водієм. Воював на Донеччині та Луганщині.
Поховали воїна у селі Раденськ поруч із батьком.
Посмертно його нагородили орденом «За мужність» III ступеня.
«Його побратими приходили до нас і дякували, віддавали брату шану за те, що він був гарним прикладом для військових, які служили разом із ним», – поділилася сестра.
У захисника залишилися дружина з сином, мати, сестра, син і дві доньки від попередніх шлюбів.
