Олександр народився 8 червня 1969 року у селі Виженка Чернівецької області. Закінчив Вижницький опорний ліцей імені Юрія Федьковича, а згодом – професійний будівельний ліцей, де опанував професію маляра. Займався туризмом і прославляв рідний край, багатий легендами про Довбуша.

Службу в ЗСУ чоловік розпочав влітку 2014 року: з серпня до вересня брав участь в боях за Іловайськ. Восени 2015 року обороняв бойові позиції біля міста Горлівка у складі 59-ї окремої штурмової бригади. 

Влітку 2016-го його направили на навчання в село Дачне Одеської області. Після цього, до кінця 2021 року, служив у морській піхоти. З початком повномасштабного вторгнення – у 8-му окремому гірсько-штурмовому батальйоні 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс», де був штурмовиком.

«Псевдо Картинка мій тато отримав не випадково. Ще з юності він мав пристрасть до татуювань: кожен малюнок на його тілі мав свою історію, пам’ять або символ перемоги. З часом тату ставало все більше: одне – на честь друзів, інше – після важливих подій, ще одне – просто як нагадування, що життя треба проживати яскраво. Його тіло перетворилося на справжнє полотно, де кожна картинка мала свій сенс.

Серед побратимів він завжди вирізнявся: не тільки характером, а й цими татуюваннями, які немов розповідали історію його життя без слів. І коли постало питання щодо псевдо, сумнівів не було. Картинка – коротко, влучно і про нього», – розповіла донька Оксана.

Воїна нагородили медалями «Учасник бойових дій», «За поранення», «За військову службу Україні» та «Захиснику Вітчизни». 

Поховали Олександра у місті Вижниця Чернівецької області.

«Ця війна переслідувала мене ще з дитинства, забравши тата на війну у 2014-му, коли я була дитиною, і він мені був найбільше потрібним….Тату, я так часто говорю з тобою подумки. Ти навчив мене бути сильною, навіть коли болить. І коли мені важко – я просто піднімаю очі в небо, бо знаю, ти поруч, мій захиснику, мій Герой», – додала донька.

Посмертно воїна нагородили орденом «За мужність» III ступеня.

У нього залишилися мати Оксана Дмитрівна, син Олександр, доньки Оксана та Владислава.